Решение по делу № 2-69/2018 (2-1448/2017;) ~ М-1293/2017 от 13.09.2017

Дело № 2-69/2018

РЕШЕНИЕ

                ИМЕНЕМ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ

20 февраля 2018 года                                              г. Алушта

Алуштинский городской суд Республики Крым, в составе председательствующего судьи Изотенко Д.А. при секретаре судебного заседания Доценко А.А.,

с участием представителя Григорян Л.М. - Голиковой В.Ф, представителем Григорян Р.А. – Марговцева Ю.Н.,

рассмотрев в открытом судебном заседании гражданское дело по заявлению Григорян Л.М. заинтересованное лицо Григорян Р.А. о восстановлении утраченного судебного производства по гражданскому делу №,

УСТАНОВИЛ:

Заявитель обратилась в суд с указанным заявлением, которое мотивировано тем, что Решением Алуштинского городского суда Автономной Республики Крым (Украина) от ДД.ММ.ГГГГ исковые требования заявителя Григорян Л.М. о разделе имущества удовлетворены частично. Не согласившись с решением коллегии судей судебной палаты по гражданским делам Апелляционного суда АР Крым заявителем в Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел в январе 2014 г. была подана кассационная жалоба.

Гражданское дело №-ц истребовано и направлено в Высший специализированный суд Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел, кассационная жалоба назначена к рассмотрению на ДД.ММ.ГГГГ

ДД.ММ.ГГГГ определением коллегии судей Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел, решение Апелляционного суда АР Крым от ДД.ММ.ГГГГ отменено, решение Алуштинского городского суда от ДД.ММ.ГГГГ оставлено без изменения.

Гражданское дело №-ц из Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел в адрес Алуштинского городского суда возвращено не было и находится на территории Украины.

В настоящий момент возникла необходимость в регистрации права собственности на долю в объекте недвижимого имущества, которую заявитель осуществить не может по причине отсутствия оригинала решения суда 1-й инстанции. Данный оригинал получить в Алуштинском городском суде не представляется возможным по причине отсутствия материалов гражданского дела №-ц.

На основании изложенного заявитель просит суд, восстановить решение Алуштинского городского суда от ДД.ММ.ГГГГ по делу №-ц.

В судебном заседании представитель истца заявление поддержала по изложенным в нем основаниям.

Представитель ответчика против удовлетворения заявления возразил, полагал что отсутствует предусмотренная законом совокупность условий для этого.

Выслушав стороны, исследовав представленные доказательства, судом установлены следующие обстоятельства и соответствующие им правоотношения.

Согласно копии решения от ДД.ММ.ГГГГ по делу №-ц по иску Григорян Л.М. к Григорян Р.А. о разделе имущества - удовлетворены частично. (л.д. 5-7)

Из решения от ДД.ММ.ГГГГ Апелляционного суда Автономной Республики Крым усматривается, что апелляционная жалоба удовлетворена частично, решение Алуштинского городского суда от ДД.ММ.ГГГГ отменено и принято новое решение (л.д.8-11) данное решение также содержится в ЕДРСР (http://reyestr.court.gov.ua/) подписанное электронной цифровой подписью судьи, в обезличенном состоянии.

Определением коллегии судей Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел от ДД.ММ.ГГГГ, кассационная жалоба Григорян Л.М. удовлетворена, решение апелляционного суда АР Крым от ДД.ММ.ГГГГ отменено, решение Алуштинского городского суда Автономной <адрес> от ДД.ММ.ГГГГ оставлено в без изменения. (л.д. 13-14)

Согласно учетно-статистической карточки по гражданскому делу №-ц, усматривается, что в Алуштинским городском суде зарегистрировано рассмотрение вышеуказанного дела, карточка содержит в себе отметки о датах и результатах рассмотрения соответствующие копиям судебных решений, согласно отметки дело направлено в суд кассационной инстанции ДД.ММ.ГГГГ.

Из ответа Председателя Алуштинского городского суда от ДД.ММ.ГГГГ на имя заявителя усматривается, что данное дело по настоящее время в суд не возвращено. Это же усматривается и из самого факта рассмотрения данного дела в ВССУ после ДД.ММ.ГГГГ.

В соответствии со ст. 313 Гражданского процессуального кодекса РФ восстановление утраченного полностью или в части судебного производства по гражданскому делу, оконченного принятием решения суда или вынесением определения о прекращении судебного производства по делу, производится судом.

Согласно ч. 1 ст.317 Гражданского процессуального кодекса РФ решение или определение суда о прекращении судебного производства, если оно принималось по делу, подлежит восстановлению.

Из смысла главы 38 ГПК РФ следует, что восстановление утраченного судебного производства представляет собой особую процессуальную деятельность суда и лиц, участвующих в деле, направленную на восстановление информации, содержащейся в документах утраченного судебного производства. Именно в связи с этим по итогам такой деятельности не выдается дополнительный (повторный) экземпляр утраченного документа, а выносится новый судебный акт, в котором устанавливается содержание первоначального судебного акта.

Специфика дел о восстановлении утраченного судебного производства также заключается в том, что при рассмотрении и разрешении дела суд не применяет нормы материального права. Предметом рассмотрения по таким делам является установление судом факта вынесения по делу решения по существу спора или определения о прекращении производства по делу и их точного содержания.

Цель восстановления утраченного производства должна быть связана с защитой прав и законных интересов заявителя. Это требование основано на общих положениях ст. ст. 3, 4 ГПК РФ.

В силу ч. 2 ст. 314 ГПК РФ в заявлении о восстановлении утраченного судебного производства должно быть указано, о восстановлении какого именно судебного производства просит заявитель, было ли принято судом решение по существу или производство по делу прекращалось, какое процессуальное положение занимал в деле заявитель, кто еще принимал участие в деле и в каком процессуальном положении, место жительства или место нахождения этих лиц, что известно заявителю об обстоятельствах утраты производства, о месте нахождения копий документов производства или сведений о них, восстановление каких именно документов заявитель считает необходимым, для какой цели необходимо их восстановление. К заявлению прилагаются сохранившиеся и имеющие отношение к делу документы или их копии, даже если они не заверены в установленном порядке.

Согласно положений ч. 1 ст. 317 ГПК РФ решение суда, если оно принималось по делу, подлежит восстановлению, за исключением предусмотренных ст. 318 ГПК РФ случаев.

Разрешая заявление Григорян Л.М. о восстановлении утраченного судебного производства, суд, оценив собранные по делу доказательства в соответствии со ст. 67 ГПК РФ, с учетом требований ст. ст. 313, 317, 318 ГПК РФ, приходит к выводу о восстановлении утраченного судебного производства в части восстановления решения Алуштинского городского суда от ДД.ММ.ГГГГ по иску Григорян Л.М. к Григорян Р.А. о разделе имущества и решения Апелляционного суда Автономной Республики Крым от ДД.ММ.ГГГГ, поскольку в судебном заседании установлено и материалами дела подтверждается, что исковое заявление Григорян Л.М. к Григорян Р.А. о разделе имущества, рассмотрено вышеуказанными судебными актами.

С учетом того, что восстановление утраченного судебного производства необходимо заявителю для реализации своих прав и законных интересов, а именно регистрации права собственности, суд считает, что заявление о восстановлении утраченного производства подлежит удовлетворению, в части восстановления решения Алуштинского городского суда от ДД.ММ.ГГГГ. Восстановлению также подлежит решение Апелляционного суда Автономной Республики Крым от ДД.ММ.ГГГГ, поскольку оно отменяет решение суда первой инстанции.

Также в материалах дела имеются убедительные доказательства полного содержания судебного решения, которое суд полагает необходимым восстановить, в том виде в котором оно имело место.

В материалах дела также содержится и определение ВССУ от ДД.ММ.ГГГГ, вместе с тем, указанное судебное решение, принятое судом Украины, однако оно восстановлению не подлежит и не может быть принято во внимание при восстановлении утраченного производства по следующим основаниям.

ДД.ММ.ГГГГ подписан и ДД.ММ.ГГГГ ратифицирован договор между Российской ФИО1 и Республикой Крым о принятии в ФИО1 Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов (далее-Договор).

С даты подписания Договора, то есть с ДД.ММ.ГГГГ <адрес> считается принятой в ФИО1 (статья 1 Договора).

Статья 6 Федерального конституционного закона от ДД.ММ.ГГГГ N 6-ФКЗ "О принятии в ФИО1 Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя" предусматривает, что со дня принятия в ФИО1 Республики Крым и образования в составе Российской Федерации новых субъектов и до ДД.ММ.ГГГГ действует переходный период, в течение которого урегулируются вопросы интеграции новых субъектов Российской Федерации в экономическую, финансовую, кредитную и правовую системы Российской Федерации, в систему органов государственной власти Российской Федерации.

Часть 1 статьи 9 указанного Закона предусматривает, что в течение переходного периода на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя с учетом их административно-территориального деления, установленного соответственно законодательным (представительным) органом государственной власти Республики Крым и законодательным (представительным) органом государственной власти города федерального значения Севастополя, создаются суды Российской Федерации (федеральные суды) в соответствии с законодательством Российской Федерации о судебной системе.

Часть 6 от й же статьи предусматривает, что высшими судебными инстанциями в отношении решений и приговоров судов, указанных в части 5 настоящей статьи, являются апелляционные суды, действующие на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя на день принятия в ФИО1 Республики Крым и образования в составе Российской Федерации новых субъектов, и Верховный Суд Российской Федерации.

Таким образом, в силу вышеуказанных положений, после ДД.ММ.ГГГГ, ВССУ Украины не являлся судом уполномоченным на пересмотр судебных решений, принятых на территории Республики Крым до ДД.ММ.ГГГГ.

При таких обстоятельствах, суд приходит к убеждению, что поданное заявление подлежит удовлетворению.

На основании изложенного, руководствуясь ст.ст. 194-198, 317, 318 Гражданского процессуального Кодекса Российской Федерации, суд -

РЕШИЛ:

Заявление ФИО4 о восстановлении утраченного судебного производства №-ц по иску Григорян Л.М. к Григорян Р.А. о разделе имущества- удовлетворить.

Восстановить решение Алуштинского городского суда от ДД.ММ.ГГГГ по делу №-ц. следующего содержания:

«Справа №-ц

РІШЕННЯ

ІФИО1 УКРАЇНИ

ДД.ММ.ГГГГ року

Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - ФИО10, при секретарі - ФИО11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Алушті цивільну справу за позовом Григорян Л.М.іди Мнацаканівни до Григорян Р.А. про поділ майна

встановив:

ДД.ММ.ГГГГ року Григорян Л.М. пред"явила позов до Григорян Р.А. в якому просить розділити у рівних частках майно, яке було придбано в період шлюбу між нею та відповідачем, виділів їй та відповідачу по Ут. частки елінгу, яким є будівля рекреаційного призначення, розташована за адресою: м. Алушта, <адрес>, в<адрес>іної, 25/40.

Свої вимоги мотивує тим, що у 14.08.79р. вони зареєстрували шлюб із відповідачем. За період шлюбу ними сумісно був придбаний елінг у вигляді будівлі рекреаційного призначення, розташований за адресою: м. Алушта, <адрес>, в<адрес>іної, 25/40. На даний час вона бажає розділити дане майно, оскільки не має згоди із відповідачем щодо його користування та бажає юридично закріпити свої права як співвласника.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач та його представник позов не визнав та пояснив, що елінг був придбаний ним у 1997 році. На час придбання, площа елінгу складала 93м2. В наслідок особисто їм проведеної реконструкції, господарським способом за його власні кошти,

площа елінгу була збільшена до 120м2.

Також пояснив, що позивачка не мешкала з ним з 1998 року, не несла витрат по реконструкції елінгу. З січня 2004 року він проживав з громадянкою Букаріной Н.М. однією сім"єю без реєстрації шлюбу. 04 січня 2005р. ним, на підставі рішення Виконкому Маломаякської сільської ради від ДД.ММ.ГГГГ року, було отримано свідоцтво про право власності на елінг, в якому загальна площа елінгу складала 180,8м2.

Окремо зауважує, що ухвалою Алуштинського міського суду від 27.04.10р. був визнаний факт мешкання однією сім"єю без реєстрації шлюбу із Букаріной Н.М. у зв"язку із чим за нею було визнано право власності на Уг частку четвертого, п"ятого поверхів площею 76, 2м2 та мансарду елінгу. Право власності на іншу Уг частку четвертого, п"ятого поверхів, загальною площа 76м2 та мансарду елінгу було визнано за ним. Крім цього, за його грошові кошти проводилась реконструкція елінгу і в 2010 році, у зв"язку з цим, загальна площа елінгу була збільшена до 220,5м2.

Залучена до участі у справі в якості третьої особи Букаріна Н.М. позов не визнала.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

Відповідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов"язок доказування відповідно зі ст.10 ЦПК України покладений на стороні у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з"ясуванні обставин справи шляхом роз"яснення прав та обов"язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно зі ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому їх дослідженні.

На підставі наданих доказів судом встановлено, що сторони по справі Григорян Р.А. та Григорян Л.М. ДД.ММ.ГГГГ р. у м. Єреван <адрес> зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу (а.с.7).

Згідно рішення мирового судді 6-ої судової ділянки Калінінського району м. Новосибірськ від 10 січня 2012 року шлюб між Григорян Л.М. та Григорян Р.А., який зареєстрований 14.08.79р., було розірвано (а.с.193). Рішення набрало законної чинності 13.02.12р.

Згідно статей 2,13 Закону України "Про міжнародне приватне право" №-ІУ від 23.06.2005р. рішення іноземних судів визнаються та виконуються в Україні, а документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні.

Отже факт перебування сторін у шлюбі, якій був укладений та розірваний за межами України відповідно до права іноземної держави, повинен бути врахований в контексті виникнення та припинення права власності та інших речових прав на майно, яке було набуто на території України.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.01.05р. власником будівлі рекреаційного призначення загальною площею 180,8м2 зазначений відповідач по дійсній справі - Григорян Р.А.

Згідно статті 38 Закону України "Про міжнародне приватне право" право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки право власності на наведене майно придбано за час перебування сторін у шлюбі, таке майно згідно ч. З статті 368 ЦК України є об"єктом права спільної сумісної власності.

Ухвалою Алуштинського міського суду від 27.04.10р. визнана мирова угода, укладена між третьою особою - Букаріной Н.М. та відповідачем Григорян Р.А., згідно змісту якої вбачається, що Григорян Р.А. підтверджує факт сумісного проживання з Букаріной Н.М. однією сім"єю без реєстрації шлюбу в органах РАЦС з січня 2004 року по листопад 2009 року та згоден із розділом сумісно нажитого майна та визнання права власності за неї на Уг частку четвертого, п"ятого поверху, загальною площею 76,2м2 та мансарди елінгу, якій розташований за адресою - <адрес>, в<адрес>іної 25/40, а Букаріна Н.М. згодна з розділом сумісно нажитого майна та визнання права власності за Григорян Р.А. на Уг частку четвертого, п"ятого поверху, загальною площею 76,2м2 і мансарди елінгу (а.с.20).

Зазначена ухвала набрала законної чинності 05.05.10р.

Згідно ч. З статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, обставини, що встановлені ухвалою Алуштинського міського суду від 27.04.10р. є преюдиційними та обов"язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно, чим забезпечується єдність судової практики та запобігання появі протилежних за змістом судових рішень.

Згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.04.13р. будівля рекреаційного призначення загальною площею 180,8м2 на території споживчого кооперативу рекреаційного призначення "Утьос" знаходиться у спільній частковій власності Букаріной Н.М. 26/100 частки та у Григорян Р.А. 74/100 частки (а. с. 178-179).

Згідно ч. 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №-ІУ від 01.07.2004р. держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, оскільки сторони по справі не спростовують правомірність набуття третьою особою права на частку спірного майна, суд не має достатніх підстав не враховувати того, що на час розгляду справи спірне майно має інший правовий статус, якій змінився під час перебування сторін у шлюбі.

Тобто, на час розгляду справи, спірне майно є об"єктом права спільної часткової власності третьої особи Букаріной Н.М., частка якої дорівнює 26/100 та відповідача Григорян Р.А., частка якого дорівнює 74/100.

Таким чином, відповідно до статті 368 ЦК України об"єктом права спільної сумісної власності сторін є лише 74/100 будівлі рекреаційного призначення, яка розташована в м. Алушта, <адрес>, по в<адрес>іної 25/40.

Згідно статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Такій поділ може бути здійснений за домовленістю подружжя в порядку нотаріально посвідченої угоди.

Але, згідно статті 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

За загальним правилом цієї статті майно, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя із присудженням на користь іншого грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності.

Однак, суд обмежений у можливості застосування зазначеної правової норми умовами попереднього внесення на депозитний рахунок суду стороною, яка отримує право на все майно, грошової суми відповідної вартості придбаної частки. При цьому, якщо така сторона не вчинить таких дій інша сторона втрачає право на ефективний спосіб судового захисту, що неприпустимо з позиції конституційних гарантій права на судовий захист.

Пунктом 7 статті 8 ЦПК України встановлено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). За таких обставин зазначений спір може бути вирішений в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 370 ЦК співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Такий виділ може бути здійснений шляхом зміни правового статусу майна зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність, що відповідає передбаченому пп. 6 пункту 2 статті 16 ЦК способу захисту цивільних прав. При цьому в основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя.

Такої ж точки зору дотримується Пленум ВСУ, узагальнюючи судову практику у справах про майнові права сім"ї, вказавши у п. 25 Постанови "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна сім"ї" від 21.12.2007р. № що вирішуючи питання про поділ майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов"язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду... У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи наведене позовні вимоги про поділ спільної сумісної власності шляхом зміни правового статусу майна на спільну часткову власність підлягають задоволенню, лише в частині поділу 74/100 частки будівлі рекреаційного призначення.

Відповідних доказів, на підставі яких можливо було спростувати наведені судом висновки сторонами по справі не надано.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16,257,261,267, 388 ЦК України, ст. 10,60,213-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ФИО15 Піди Мнацаканівни до Григорян Р.А. про поділ майна - задовольнити частково.

Частку у праві спільної сумісної власності у розмірі 74/100 на майно у вигляді будівлі рекреаційного призначення, яке розташоване за адресою - м. Алушта, <адрес>, в<адрес>іної, 25/40 та яка належить Григорян Р.А. розділити.

Григорян Л.М.іди Мнацаканівни виділити у приватну власність ідеальну частку будівлі рекреаційного призначення, розташовану за адресою - м. Алушта, <адрес>, в<адрес>іної, 25/40 у розмірі 37/100 частки.

Григорян Р.А. виділити у приватну власність ідеальну частку будівлі рекреаційного призначення, розташовану за адресою - м. Алушта, <адрес>, в<адрес>іної, 25/40 у розмірі 37/100 частки.

Право спільної сумісної власності на 74/100 будівлі рекреаційного призначення, розташовану за адресою м. Алушта, <адрес>, в<адрес>іної, 25/40 - припинити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Алуштинський міський суд в порядку та строки передбачені ст..ст. 294-296 ЦПК України.

Суддя»

Восстановить решение Апелляционного суда Автономной Республики Крым от ДД.ММ.ГГГГ следующего содержания:

«Р І Ш Е Н Н Я

ІФИО1 УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Сінані О.М., суддів:ФИО12, ФИО13, при секретарі:Усеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Григорян Л.М.іди Манацаківни до Григорян Р.А. про поділ майна, за апеляційною скаргою Григорян Р.А. на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від ДД.ММ.ГГГГ року,

в с т а н о в и л а :

в серпні 2010 року Григорян Л.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна, мотивуючи свої вимоги тим, що ДД.ММ.ГГГГ року вона уклала шлюб з відповідачем. Під час шлюбу придбано елінг № в кооперативі «Утьос» м. Алушта. Оскільки теперішнього часу вони не можуть досягти згоди щодо варіантів поділу елінгу з метою користування ним незалежно один від одного, просила поділити його у рівних частках, виділивши їй ? частку елінгу в кооперативі «Утьос» м. Алушта.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від ДД.ММ.ГГГГ року позов Григорян Л.М. задоволений частково, розділено частку у праві спільної сумісної власності у розмірі 74/100 на будівлю рекреаційного призначення, розташовану в м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40, яка належить Григорян Р.А. Виділено Григорян Л.М. у приватну власність ідеальну частку будівлі рекреаційного призначення, розташовану в м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40 у розмірі 37/100 часток, Григорян Р.А. виділено у приватну власність ідеальну частку зазначеної будівлі у розмірі 37/100 часток. Право спільної сумісної власності на 74/100 будівлі припинено.

В обґрунтування апеляційної скарги Григорян Р.А., посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що судом не враховано, що сторони сумісно не проживають та не підтримують шлюбні відносини з 1998 року. Спірний елінг, площею 93 кв.м. збудований ним господарським способом у 1997 року на власні кошти. У подальшому він самостійно здійснював його реконструкцію та ремонт трьох поверхів. Таким чином вважає, що спірне майно не є об"єктом спільної сумісної власності сторін. Також вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення представника позивачки, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Григорян Р.А. та Григорян Л.М. ДД.ММ.ГГГГ року у м. Єреван <адрес> зареєстрували шлюб.

Рішенням мирового судді 6-ї судової ділянки Калінінського району м. Новосибірську від ДД.ММ.ГГГГ року, яке набрало законної сили ДД.ММ.ГГГГ року, шлюб між Григорян Л.М. та Григорян Р.А. розірваний.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від ДД.ММ.ГГГГ року, власником будівлі рекреаційного призначення, загальною площею 180,8 кв.м., є Григорян Р.А.

Згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від ДД.ММ.ГГГГ року, будівля рекреаційного призначення, загальною площею 180,8 кв.м., на території споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Утьос» знаходиться у спільній частковій власності Букаріної Н.М. - 26/100 часток та Григорян Р.А. - 74/100 частки. Зазначена реєстрація права власності здійснена на підставі ухвали Алуштинського міського суду АР Крим від ДД.ММ.ГГГГ року про затвердження мирової угоди, укладеної між Григорян Р.А. та Букаріною Н.М.

Частково задовольняючи позов Григорян Л.М., суд першої інстанції виходив з того, що на правовідносини, які виникли між сторонами, розповсюджується дія ст. ст. 69, 71 СК України, 370 ЦК України, відповідно до яких: дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом; співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

З такими висновками місцевого суду не повністю погоджується колегія суддів та вважає, що вони зроблені не в повній мірі відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення місцевого суду не відповідає.

Так, з матеріалів справи № року вбачається, що у 2009 році Григорян Р.А. звертався до суду з позовом до Григорян Л.М. про розірвання шлюбу, де зазначив, що шлюбні відносини з Григорян Л.М. припинені з вересня 1998 року.

Про припинення шлюбних відносин між Григорян Р.А. та Григорян Л.М. у 1998 році свідчить і заява дітей ФИО15ів від 2009 року (т. 1 а.с. 233), в якій вони зазначають, що їх мати Григорян Л.М. виїхала до ОАЕ, де і проживає.

Окрім того, з ухвали Алуштинського міського суду АР Крим від ДД.ММ.ГГГГ року, яка набрала законної сили, вбачається, що судом визнано мирову угоду, укладену між Григорян Р.А. та Букаріною Н.М., за якою Григорян Р.А. підтверджує факт сумісного проживання з Букаріною Н.М. однією сім"єю без реєстрації шлюбу в органах РАЦС з січня 2004 року по листопад 2009 року та згоден з розділом сумісно нажитого майна та визнання права власності за Букаріною Н.М. на 1/2 частку четвертого, п"ятого поверху, загальною площею 76,2 кв.м. і мансарди елінгу, розташованої за адресою: м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40Букаріна Н.М., згодна з розділом сумісно нажитого майна та визнанням права власності за Григорян Р.А. на 1/2 частку четвертого, п"ятого поверху, загальною площею 76,2 кв.м., і мансарди елінгу, розташованого за адресою: м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40.

З довідок про вартість виконаних робіт, актів прийняття виконаних робіт за березень, квітень 2004 року (т. 1 а.с. 196-211), договору підряду від ДД.ММ.ГГГГ року (т. 1 а.с. 212) та локального кошторису до нього (т. 1 а.с. 213-220), договорів підряду від ДД.ММ.ГГГГ року, ДД.ММ.ГГГГ року, ДД.ММ.ГГГГ року та кошторисів до договорів (т.1 а.с. 221-231), актів, складених головою кооперативу рибалок-любителів «Утьос» (т. 1 а.с. 232, 234) вбачається, що будівництвом спірного елінгу займався Григорян Р.А. та Букаріна Н.М., Григорян Л.М. у будівництві участі не приймала.

Відповідно до ст. 143 ч.1 ЦПК України, для з"ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № від ДД.ММ.ГГГГ року (т. 2 а.с. 61-77), ринкова вартість будівлі рекреаційного призначення, загальною площею 93 кв.м., на території споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Утьос», розташованого за адресою: м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40, на момент його придбання у 1997 році складає 30000 грн. Ринкова вартість будівлі рекреаційного призначення, загальною площею 93 кв.м., на території споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Утьос», розташованого за адресою: м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40, на момент його введення в експлуатацію у 2000 році після здійснення реконструкції з збільшенням загальної площі до 120 кв.м. складає 130600 грн. Вартість здійсненої у 2003-2005 роках реконструкції елінгу 40 в кооперативі рибалок-любителів «Утьос», внаслідок якої загальна площа елінгу збільшилась до 220,5 кв.м., відповідно до наданої документації, склала 430246,40 грн. На момент огляду всі нежитлові приміщення об"єкту дослідження з"єднаються між собою загальними сходами, планування будівлі та її технічні характеристики не надають можливості здійснення перепланування з влаштуванням окремого входу у будівлю, користування приміщеннями елінгу, що склалося, не визначено, а тому поділити (виділити) нежитлові приміщення елінгу технічно неможливо. Сума відшкодування грошових коштів 37/100 часток будівлі рекреаційного призначення на території споживчого кооперативу рекреаційного призначення «Утьос», розташованого за адресою: м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40, станом на 2000 рік складає 48322 грн.

Частиною. 2 статті 28 КпШС України передбачено, що суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Відповідно до ст. 57 ч. 6 СК України, суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв"язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № від ДД.ММ.ГГГГ року № «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов"язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

За таких підстав, з врахуванням визнання представником позивачки в апеляційному суді факту, що з 2000 року Григорян Л.М. будь-якої участі у будівництві елінгу не здійснювала, кошти відповідачу з ОАЄ не надсилала, колегія суддів вважає, що на час введення спірного елінгу в експлуатацію у 2000 році позивачці належала 1/2 частка спірного елінгу, загальною вартістю 130600 грн., яка і підлягає поділу.

Таким чином вартість частки Григорян Л.М. у спірному майні складає 48322 грн. (130600*74%/2).

Враховуючи, що вартість здійсненої у 2003-2005 роках реконструкції елінгу № в кооперативі рибалок-любителів «Утьос», внаслідок якої загальна площа елінгу збільшилась до 220,5 кв.м., склала 430246,40 грн., загальна вартість елінгу складає 560846,4 грн. (130600+430246,4), частка, яка належить позивачці, вартістю 48322 грн., складає 12%, або 12/100 часток. За Григорян Р.А. підлягає визнанню право власності на 62/100 частки спірного майна (74-12).

Відповідно до ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 312 ч. 1 п.п. 3, 4, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Григорян Р.А. задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від ДД.ММ.ГГГГ року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати за Григорян Л.М.ідією Манацаківною право власності на 12/100 часток будівлі рекреаційного призначення, розташованої в м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40.

Визнати за Григорян Р.А. право власності на 62/100 частки будівлі рекреаційного призначення, розташованої в м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40.

Припинити право спільної сумісної власності Григорян Р.А. та Григорян Л.М.ідії Манацаківні на 74/100 часток будівлі рекреаційного призначення, розташованої в м. Алушта <адрес>, в<адрес>іної, 25/40.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді»

Решение может быть обжаловано в Верховный Суд Республики Крым путем подачи апелляционной жалобы через Алуштинский городской суд в течение месяца со дня принятия решения в окончательной форме.

Решение суда в окончательной форме принято 26 февраля 2018 года.

Судья Алуштинского

городского суда                                                  Д.А. Изотенко